Війна гуде, неначе рій бджолиний.
Але несе не мед – полин гіркий.
Супокій гне у дуги без упину
І кидає у звичний устрій кий.
Вона життя людське за безцінь має.
Рве тіло на шматки і рве серця.
Тепло без жалю з душ людських виймає
І доби тче із болю без кінця.
Вона приходить, як не ждеш, без стуку.
Бере усе, що не належить їй.
Сирена, вибух, гуркіт – її звуки.
Смерть та руїни – наслід її дій.
Удерлася на землю й мого роду.
Хто дав їй право на життя і рух?
Хто? Вороги вкраїнського народу,
Кісткою в горлі їм наш вільний дух.
Готують з нами без любові шлюби,
На повідку у них церковний храм.
Народ мій мову рідну, волю любить!
Хребет не схилить у покорі вам!
Не смійте решетити йому груди,
Ламати кості, пхати кляп у рот!
Народ мій був. Він є і завжди буде!
Ніхто не знищить славний мій народ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)