Цифрові технології – може, й не зло,
Це для людства – прогрес однозначний.
Та життя у режимі онлайн потекло –
І від того подекуди лячно…
Океаном вирує-кипить Інтернет
І сітка́ми у нім соцмережі:
Там усе напоказ, там ніщо не секрет –
Від ракети до спідніх мережив.
Віртуальна реальність затьмарила вмить
Первозданність живої природи.
Став яскра́вішим піксель за неба блакить:
В Інтернеті ж – безхмарна погода.
Віртуальні кохання, побачення, секс –
Є у кожного це у смартфоні.
Сором тут ні до чого, дозволено все –
Спише гріх Інтернету безодня…
Познайомились ми у режимі онлайн –
Вдячний «цифрі» безмежно за це я.
Та гори воно все – Інтернет-океан
І лайно сороміцьке оте́є!
Разом вирву дроти і знеструмлю «вайфай»,
На модемі антени зламаю –
І тебе відведу у березовий гай,
Де для нас соловей заспіває.
Там тебе цілуватиму я наяву,
Не в якійсь соціальній мережі.
Я вдихаю тебе, я тобою живу –
Хай онлайн більше нас не бентежить.
Березень 2024 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2024
автор: Олександр БУЙ