Падали стіни,
кров замастила
перекриття.
Чорні руїни
криком безсилим
м’яли життя.
Сива Одеса.
Горя чимало,
пошук людей.
Зламані весни.
…І обіймала
мати дітей.
Цілі родини –
в небо по східцях.
Хто завинив?
Боже єдиний,
Ангели всі ці –
жертви війни…
Як тут не вити
з розпачу й болю?
Душі – в розла́м.
Мати і діти…
Зламані долі
силою зла.
(Малюнок з Міжнародного проєкту «Діти проти війни»)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2024
автор: Білоозерянська Чайка