Щось сумує наша Свинка,
Їсти геть не хоче.
Сама гарна, як картинка,
Хрюкає ж щоночі.
Що з тобою, скажи, сталось?
Не скажу нікому.
Може, ти вже закохалась,
В колі цім вузькому.
Чи не в того, що чорненький,
Що крючечком хвіст?
Він нічого, чепурненький,
Зна в коханні хист.
Чули, що до тебе бігав,
Гладив ніжки, спинку.
Чом тепер хропить злодюга,
І зробив зупинку?
Тільки Свинці не до сну,
Огірків кисленьких хоче.
Знаю суму глибину,
Серце ж то жіноче...
Все пробачить, все простить,
Буде ще кохання.
Ця наука не навчить,
Буде знов зітхання..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2024
автор: Н-А-Д-І-Я