Свічки запалені у руках
Читають молитву на колінах.
Під вітрами синьо -жовтий стяг
Край доріг стрічає мати сина.
А ще вчора стояв у борні
І Захищав свій дім -Батьківщину.
А нині він лежить у труні
Мати із очей лиє сльозину.
Ні , ти не вмер - сину дорогий!
А лиш притомився із дороги.
У моїм серці - вічно живий
І став Небесним воїном - Бога.
Над домовиною ридає
Цілує зранене тіло, руки.
Стиха колискову співає
і мліє від горя і розпуки.
Коли мати ховає сина
Гасне для неї сонце на землі.
Без нього вона сиротина
В'яне, як квітка у осінній млі.
Дозволь сину, нахилю небо!,
Щоб цвів на могилі червоний мак .
Ти моє сонце -білий лебідь,
Наснись у снах дай, мені з неба знак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2024
автор: Чайківчанка