Ця весна – ошаліла кішка,
Роздира пазурами серце.
У прозорій квітневій тиші
Перший стогін дощу озветься.
Олена Терещенко
Весна – лиш хтива безсоромна кішка,
Зіпсована до кінчика хвоста.
То трусить бліх, а то залазить в ліжко,
То, аж пищить, так хоче до кота.
Стискає квітня вкрите рястом серце
В сталевих кігтях сизо слізних злив.
І трощить тишу на пляшкові скельця
Глухе мурчання солодкавих слів.
Фантомний біль забутого визнання...
Безумств римових тиша навісна...
Весна – лиш кішка, ласа до кохання.
Але в поеток всенький рік весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007758
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2024
автор: Ірина Кулаковська