Як швидко змінилися люди
під впливом єдиних новин,
вподібнюючись до Іуди,
якого пригрів Божий син.
Ісуса Христа розіп’яли –
ніяк не поділять його
між створеними церквами
й тримають за божка свого.
Як швидко ті люди забули
церкву, в якій хто хрестивсь,
й повірили в те, що почули,
хоч мало із них хто моливсь!
Священників, що вас приймали
з причастям і з каяттям,
попами чомусь обізвали
з ненавистю і з завзяттям.
Як швидко ви втратили віру!
А, може, її й не було?
З нападками хижого звіра
до храмів приносите зло,
нахабство й підробну відвагу
з відвертим обманом мирян,
сієте всюди зневагу
до православних вірян.
Як сталося, що перед Богом
ви раптом утратили страх?
Нічого немає святого
у душах таких – просто жах!
Соромно за нашу владу
за підтримку таку церков.
…Віра лишилась позаду.
Забули, що Бог є любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2024
автор: Павло Коваленко