Візьміть мене за руку, мамо!
Та поверніть в дитинства світ.
Отими давніми стежками,
Котри́ми йшли немало літ.
Згадаю Ваші всі поради,
І застереження сприйму.
Течуть життєві водоспади
Сповнені радощів й жалю.
Турботам справжню ціну знаю, -
Достатньо дітям віддала.
Візьміть за руку, я благаю!
Верніть стежками край села.
Запахне травами навколо,
Весняним цвітом защемить,
Ходімо, мамо, просто в поле,
Нехай на серці відболить.
З жінок найкраща - рідна Мати,
І в кожного вона своя.
Вам знову хочу я сказати:
" Дякую, мамо, за життя!"
Любов, - котра оберігала,
За подароване тепло,
За те що ласку віддавала,
За все, що поміж нас жило.
Візьміть мене за руку, мамо!
Візьміть за руку, як колись.
Верніть забутими стежками,
в ті дні, що швидко пронеслись.
© Тетяна Купрій, 2024.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2024
автор: Тетяна Купрій - Кримчук