Як вижити, не завдяки, а всупереч,
Щось не чекати з "дружньої руки",
Стискаючи, до крові кулаки,
Та знати, що скарає правди меч.
Не скурвитись, не зрадити, не гнутись,
І людяність, і гордість зберегти,
Коли болять могили і хрести,
Все ж вижити, зростати і відбутись.
Невже цей світ таки чекає смерті,
Агонії й закінчення життя?
Ця боротьба, до самозабуття,
Яку ще всі від нас бажають жертву?
Ця Нація чи виживе, чи вмре:
Рабами жити, то й життя не варте,
Сумління й честь стоятимуть на варті,
Проте, надія в серці ще живе.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2024
автор: синяк