А у небі синім пролітав лелека,
Ніс в червонім дзьобі хустку із дитям.
Вже зморилась птаха, бо летить здалека
І несе надію, та любов батькам.
До якоїсь хати птахові пристати,
Де новий будинок, та зелений сад?
Чи де у світлиці на колінах мати,
Просить собі сина кілька літ підряд?
М’яко приземлився до порогу хати,
Де молитви щирі до небес летять.
Став лелека тихо в вікна клекотати,
Бо такі новини матір звеселять.
Вже не вірять діти в казку про лелеку,
Та й на рідкість стали Богу молитви.
Залишили гнізда птахи іздалеку,
Більше не приносять у дзьобах хустки…
9.03.24р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2024
автор: Степан Олександр