Спливає час. Життя мінливе,
По колу рух землі щодня...
А ми чекаємо на диво,
Що це остання вже війна.
Підступний ворог точить лезо,
Маскує наміри свої.
Стікає кров, як сік берези,
Її вживають москалі.
Ці дикуни на все готові,
За ради свого сатани.
Брехню помножують в промові,
Щоб ситі були барани.
Пророк залишив вічне слово,
В серцях народу "Заповіт".
Розірве правда брехні коло,
Щасливим має бути рід.
До вас звернуся, недалекі,
Розкидані, що по світах:
Ви неньки вільнії лелеки,
На чужині проліг ваш шлях.
В очах історії вся правда,
Згадайте пісеньки бабусь.
Ви з пожиттевим лицем знайди,
Підкрутить доля кожен вус.
Ви незабуті, милі діти,
Як не цураєтесь свого.
В майбутнє маєте летіти,
До того подолавши зло.
Дурних чекають тільки втрати,
Вони в угарі від брехні.
Наказ був голосно скавчати,
У ці буремні війни дні.
Та не зламати силу духу,
Хто до свободи обрав путь...
Уважно він Тараса слухав,
Вже його волю не зігнуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2024
автор: Grace