Гумор. ПАРАНДЖА

     (пародія)

     [i]Був  би  це  красі  твоїй  притулок  –
     Сам  собі  цю  правду  я  скажу  –
     Мріяв  я,  аби  ти  одягнула,
     Наче  східна  жінка,  паранджу.
     Як  іранський  шейх,  я  був  би,  наче  –
     Охорона,  дім,  все  є  в  раю!
     Щоби  хтиві  погляди  собачі
     Вродоньку  не  шарпали  твою.
     Тільки  в  Україні  –  інший  звичай  –
     Деспотів  не  люблять  тут  віки,
     Й  не  приховують  своє  обличчя
     Діви  найпрекрасніші  й  жінки.
     І  зчавлю  погорду  я  оцюю,
     У  суспільстві  інша  правда  є.
     Інші  хай  з  тобою  потанцюють
     І  цілують  личенько  твоє.

     Ярослав  Чорногуз,  поезія  «Мрії  і  звичаї»[/i]



Хтось  купляє  дамам  серця  шуби,
Що  там  шуби  –  норкові  манто!
Я  ж  тобі  купив,  моя  ти  люба,
Паранджу.  Бо  як  не  я,  то  хто?

Заховаєм  вроду  –  та  подалі,
Хтивець  наш  –  він,  як  настирний  джміль.
Ніжки  взуєм  в  брендові  сандалі  –
Чобітки  не  йдуть  до  паранджі.  

Як  тобі  там,  зіронько?  Не  кепсько?
Паранджа  –  розшита,  золота!
Не  подумай,  люба,  я  –  не  деспот.
Ще  станцюєш  танець  живота.

І  нехай  весь  світ  позаздрить  навіть  –
Я  і  світу  дулю  піднесу!
Хай  же  знають,  хай  же,  вражі,  знають,
Як  поети  бережуть  красу!

©  Надія  Бойко

Малюнок  Віталія  Грінченка

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2024
автор: Надія Бойко