[quote]Близько 8-10 мільйонів українців загинули у війні 1939-1945 року. Пам'ять означає, що ми пам'ятаємо всіх військових і цивільних жертв цієї війни, а примирення – що країни Європи уклали мир після війни.
Примирення означає мир, який уклали країни Європи після війни.
Символом дня став червоний мак, який уособлює кривавий слід від кулі.[/quote]
Навіть червоні маки не розцвітнуть в полі, довели тут людство до війни нової. Не будемо всією Європою від Росії виведення військ вимагати, будемо вимирати? Жертвенні агнці? Як діють санкції, дали вони результати? А які можуть бути результати, якщо наші з ворогом самі торгували й торгують, слід все починати з себе. Не кричати, призивати.
За свої ідеали та погляди самому слід боротись, йти добровольцем, якщо вірите, що війну війною переможите. Мало горя та сліз? Ще років сто повоюєм і будемо біля того самого корита. Це не зрозуміло ще комусь.
Ідеї миру та справедливісті повинні звучати. Порозуміння, примирення, конструктивні діалоги, конкретні плани дій, а не прокльони та вбивства, безглузда війна, результат якої очевидний - знищення українського народу, не видно ще хто переможе, а переможуть ті, що підступно наші народи стравили, а одне очевидно - загинуло і загине мілліони українців. За кого? Хто скористався і скористається цими жертвами для власної політичної карєри та мілліардних статків.
То одні стали за 3 роки мілліардерами, їх діти олігархами, а діти простого народу поклали за це свої голови. Найвища справедливість. Страшно це, страшно.
Читаю, що пишуть
Та й думку гадаю
Чому ж українцям
Літати мішають.
У спини плюють,
Прокльони знов шлють.
І їх визволяти?
За них погибати?
Херсон же без бою
Вони самі здали,
В Росію в думках
Давно мандрували.
Не хочуть вони
Давно вже війни.
А ми?
За зрадників
В бій ми повинні іти?
Скільки потрібно
Ще крові пролити
Щоб зрозуміли -
Це слід припинити.
Немає ні зброї,
Немає й людей.
Нас моніторять
І це без ідей.
Нема полководців,
Де влади сини ?
Вони - іноземці.
За них полягти?
Менше ви краще б
Про вбивство писали.
Як з лиха вийти
Пропонували б.
Легко з дивану
У бій посилати,
Хто ж тут за зрадників
Хоче вмирати?
Навіть не варто
Їх визволяти.
Вони не хочуть нас навіть знати.
Досить вже, досить
Кров проливати.
Як далі жити слід міркувати.
В чомусь вступити,
Щось в них забрати.
Війну тільки миром
Перемагати.
Ми пів Херсону
Посадим за грати?
Бандити донецькі
Проникли ж бо всюди.
Певно не знають
Про це добрі люди.
Мордовороти на нас
Ж бо нажились,
Щоб наші хлопці
За їх бізнес тут бились?
Попи і інші завжди моніторять.
А добровольці
Лежать уже в полі.
Дітям ворожим
Не зичим такого.
Досить призивів
До вбивства нового.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2024
автор: oreol