Вася йде уже у школу,
Всі уроки - на зубок.
Та чомусь пішов по колу,
Десь узявся тут дружок.
--Що та школа, толку мало,
Ми ж з тобою не святі.
Підем краще грать в футбола...
Василь став знов на граблі.
Це було не раз, він знає,
Якось вибрехавсь тоді,
Що тепер сказать - гадає.
Міркував Василь собі.
Прогуляв він всі уроки,
Та явивсь додому вчасно,
Було добре все допоки,
Спав іще їх батько смачно.
Як прокинувсь, то питає:
-Що навчився ти у школі?
Що сказать, йому не знає.
Не минуть лихої долі!
- Наший вчитель втік з уроків,
З нами грав він у футбол.
Натерпілись з ним, морока!
Він на полі раптом впав.
Грать не може, а береться.
Ось такий слабкий гравець.
Ще й схватило його серце,
Гра пішла вся нанівець.
Ми водою обливали,
Бачим - синій в нього ніс...
Справа кепська - повтікали...
Розбирає батька злість.
Раптом чують - стук у двері,
Вчитель в гості ось прийшов,
Були справи справді кепські:
Батько ремінь знов знайшов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2024
автор: Н-А-Д-І-Я