[i]Коли цей світ уже настільки грішний,
любов – ніщо у порівнянні з грішми,
бо у часи зимової пороші
сильніше за кохання гріють гроші…
[b]автор[/b]
[/i]
В моїм серці диявол панує,
бо для бога там місця нема,
а душа по одному сумує,
що кохання – суцільна тюрма!
Буцегарня, де холод і туга,
дотлівають згорілі мости,
де кохана лишається другом,
а у вухах лунає – Прости…
Я ламаю не ребра, а ґрати,
хай зорить із небес Ганімед,*
не зважаю на болі утрати
і уперто іду уперед!.
11.03.2024
[i]* Тут йдеться про сузір’я Водолія, у яке, за одним із грецьких міфів, Зевс обернув сина царя Трої та німфи Калірої – Ганімеда.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2024
автор: Олександр Мачула