Десь там високо на магічних полонинах,
Таємно дзвоники дзвенять.
Мов дух Карпат, туман гуляє по стежинах,
А над ними сиві хмароньки летять.
Тихенько несе вітер у своїх долонях,
Шлейф пахощів квітів і трави.
Ніжно плаче небо по моїх скронях,
І діамантами лягає на смарагдові луки.
Захід сонця обійняв усю могутність гір
Приліг ненадовго спочити.
У їх любові пишу свій твір
І побачене хочу боготворити.
Я іду по тих стежинах...
У моїх мріях, у думках, віршах.
За руку з вітром по тих вершинах,
Де блука моя душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2024
автор: Окsi