Хіба для сну цей час, кохана?
Хіба цей ранок для журби?
Ходім на берег океану
Збирати краби, мов гриби!
Сергій Пантюк
Тут олені кахикають сердито,
Тут посинів і вкрився настом ніс,
Бо океан Північний Льодовитий -
То не якийсь там буковинський ліс.
Полярне сяйво - впертюхам осанна.
Дарма, що шапка примерза до брів,
Хутчіш на лижі ти ставай, кохана, -
В заметах назбираємо грибів.
Он вчора морж дививсь отетеріло
І біля скроні ластою крутив,
Коли я длубав крижаную брилу
І в ній шукав на юшку маслюків.
Ми ягелем харчуємося нині,
Щоб передчасно не прийшов капут.
Але ж гриби скінчились в Україні.
Чому би їм не опинитись тут?
Я вірю, нам за все колись воздасться,
Ми ще почуєм в горах звук трембіт.
Пора настане й для Карпат, й для щастя,
Як не відкинем в Арктиці копит.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2024
автор: Ірина Кулаковська