Десь в темній стороні її душі
Влягались на стіну округлі форми,
Фантазії, уява, дивні шторми,
Любовні фрески, небо, кораблі.
Проміння линуло з її пітьми.
На дужих грудях свого Бальтазара
Інтимними речами напувалась
І знов пірнала в кольорові сни.
Сирени звабно хлюпотіли за вікном,
Тим самим атмосферу нагнітали
Про недосяжність мрій своїх співали,
Закоханим байдужий їхній обертон.
Він небо цілував в мереживні надми,
Та надихався киснем її тіла,
Він сплутав час, реальність, простір з нею
І в неї втілював всі марення свої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2024
автор: MAD_muazel