А помиляються всі , навіть святі
Буває язик скаже не те, що треба.
Тільки у Ангелів серця золоті
І віддають себе у жертву, як треба.
А хто я така ,щоб святих судити
І кидать в папу зопалу важкий камінь.
Я лиш можу Бога Отця просити
Щоб перехрестив тричі і сказав: "Амінь"
Я хочу ,щоб наснивсь у сні Бог Отець
Поглянув йому в очі , як батьку сину.
Дав світлий розум, увінчав у вінець
Зупинив тих, хто нищить мою країну.
А прийде час папа залишить престол
А в історії Ватикану корону.
Зранені душі залікує ментол
А хто має знищить зло - чуму червону?...
Нехай зійде, як сонце - правда свята
Згинуть вороженьки ,як роса на сонці.
Дощ змиє все зло ,дозрівають жита...
Запанує українець в своїй сторонці.
О дай, Боже миру, зупини війну!
Всіх тих, хто взяв важку зброю в свої руки .
Із небес пошли переможну весну
Хай сонцю усміхаються діти,внуки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2024
автор: Чайківчанка