*****
Так прагну я, щоб темний час
Війни, що точиться у нас,
Цілком пішов у небуття,
Щоб мирним в нас було життя.
Цього жадає кожен з нас.
Вогонь війни ще не погас.
Горить він буйно, пломенить.
Війни ще тягнеться в нас нить.
Та згасне все ж її вогонь.
Порветься нить війни, либонь.
Тоді ми в мирі будем жить
І лиш радіти, не тужить.
Радітимемо з вами ми.
Украй щасливими людьми,
Мов у Господньому раю,
Ми житимемо у краю
Своєму любім, дорогім
Душі та серцю. Рідний дім
Наш більш не матиме війни.
Неначе перший квіт весни,
У ньому буде вік цвісти
Лиш мир. Мов сонце з висоти
Небес, він буде гріти нас
Ласкаво, ніжно повсякчас,
Життя кожнісінькую мить,
Допоки серце стукотить
У грудях в кожного із нас,
Допоки дишемо. Цей час
Уже, мов птах, до нас летить.
Ось-ось уже він прилетить.
Євген Ковальчук, 09. 12. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2024
автор: Євген Ковальчук