Стелиться морок ночами,
Степ гоготить у вогні.
Шлях, що біжить між полями,
Дань віддає цій війні.
В тихій пошані тополі
В даль проводжають кортеж.
Люди схиляються в горі,
Біль у серцях, що без меж.
Долі криваве осердя
Вкотре вриває життя.
І не знайти милосердя,
Там, де нема співчуття.
Там, де розриви снарядів,
Кулі, де роєм дзижчать.
Де воював іще прадід -
Рать у бою йде на рать.
Там, де й "один в полі воїн"
Перед десятком русні.
Гнівний лиш окрик чи стогін
Чутно в часини скритні.
Поклик нуртує у тілі,
Волі жадоба в крові,
Щоб вороги озвірілі
Щезли на нашій землі.
Щоб на схід сонця зірниця
Тонким стеблом проросла.
Щоби край шляху пшениця
Колосом пишним цвіла.
Щоб соловей на світанку
В мирнім садку щебетав.
Й сон був спокійний до ранку
У переливі октав.
13.03.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2024
автор: Валентина Ланевич