Тягла два відра на корбі
І сукня була брунатна.
Життя - як ніщо у торбі,
А торба у мене знатна.
Ходила камінням боса,
Розхристану мала душу.
Стоока і стоголоса,
А зараз стократно мушу.
Фіалки - мої парфуми,
Калина - мої рум‘яна,
Збирала у торбу думи
З повітря ставала п’яна.
Витьохкувала з пташками,
Читала вірші лисиці,
Не слухала свої мами
І воду тягла з криниці.
Легкою була на вдачу,
Співала коли захочу,
А зараз іду і плачу,
І торбу свою волочу.
Подумаю чи так треба,
Чи сукня - вбрання дорожнє?
І воду з відра, як з неба,
З пустого наллю в порожнє.
А корба,від часу гнута,
Натерла криниці горба,
Але як настане скрута,
Хай котиться з нього торба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2024
автор: Лада Квіткова