Для когось недостойна і далека,
Для інших звична, іноді сумна.
Холодно взимку, влітку спека,
А восени… то є пора брудна.
Весна. Вона дає більше надії,
Думки про завтра сили додають.
У голові більш спогади, не мрії
І сни, що у минуле віднесуть…
Немає завтра! Є тільки сьогодні!
Його ми ділимо лиш обертом землі.
Ми у човні, де камені підводні,
Перевіряють хто із нас слабкі.
Здається все на світі знаєш,
Але твій досвід для нащадків просто звук.
Тому і всесвіт ти по-іншому сприймаєш
І так чекаєш дотик ніжних рук.
Сьогодні я піду в майбутнє в гості,
Де зрілість майже кожного чека.
Погляну в очі справжні і дорослі,
Що глибину ховають, мов ріка.
Немає взавтра, є тільки сьогодні,
Є вічність, таємниця і життя.
Нам невідомі всі шляхи Господні,
Але даровані нам були почуття.
Що таке вік, коли заплющиш очі?
В думках і серці завжди молодий.
А вранці, після снів пророчих,
Упевнено зустрінеш день новий!
13.03.23р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2024
автор: Степан Олександр