Як ти підеш на хвильку я вже виглядаю –
не на місці, то й плаче душа;
а як разом – цінуєш, а чи набридаєш?
В час розлук Серце стріч вируша.
І як вічність встають непотрібні хвилини,
та зненацька накочує сум...
А десь зверху музики конечності плинуть,
шлють мені гурт нанизаних дум...
Так, вже осінь... як лист, ці роки опадають,
та Любов не встановлює меж;
паралельно серця
в те незвідане „Далі” злітають,
в ті надії – зустрітись... як вперш...
23.10.2005р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2024
автор: Променистий менестрель