Марсік
Жив в одного дядька кіт, товстий і лінивий,
Не ловив мишей сто літ, дармоїд вошивий!
Вирішив його господар, здихатись помалу,
Щоб не роззявлявся ледар, на копчене сало.
Вкинув коцура в мішок, вивіз на полянку,
Повернувсь додому – шок, кіт сидить на ганку!
Ах ти злодій шерстяний, волохата дупа!
Ну стривай, стривай, малий, не такий я глупий!
Вивіз за ріку, за брід, через три посадки,
Тільки в хату, а там кіт, лиже свої лапки!
Ти на нього подивись! от, котяча морда!
Ну, нічого, не журись, буде тобі «торба»!
Заправляє Жигуля, дев’яносто п’ятим,
І пече ним навманя, аж мелькають п’яти!
Кіт в багажнику, у торбі, щоб нічо не бачив,
Щоб його в черговій спробі, не спіткала вдача.
Їхав ямами по полю, кілометрів десять,
Потім трасою новою, в напрямку Одеси.
Раптом, вдарив по гальмам, повернув праворуч,
Попетляв то тут, то там, в кукурудзі поруч.
Взяв на північ, крайом яру, закотивсь в діброву,
Витрусив з кулька котяру, і бувай здоровий!
Швидко стрибнув за кермо, розвернув автівку,
І зворотнім шляхом знов, рушив до домівки.
Їде він годину, дві, лупає очима,
Кукурудза ось.., ярки.., ліс он за плечима..,
Наче там праворуч йшов, тут от їхав прямо,
Там вибоїну знайшов, тут об’їхав яму.
Де ж я? Лисий його б взяв! І спитать нікого!
Одним словом – заблукав, загубив дорогу!
Що ж робити? От халепа! Набира дружину:
- Маня, люба, ти далеко? А, вже вариш свиням!
Ми тут з Марсіком удвох, їздили до лісу,
І я наче б то, той во, трохи загубився…
А він, часом, ще не дома? Дома!!! Шалапут!
Клич його до телефону, скаже хай маршрут!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2024
автор: Костянтин Вишневський