Бризки, струмки, сивину імли
Небо зливає у двір-колодязь.
Достоту радіємо, як малі,
Обіймам, сплетеним не напоказ.
Дощ, каштани, проспекту дно...
Дозволь відчути тебе на дотик,
Тримати в обіймах тебе, аж доки...
Доки стікатимуть краплі вікном.
Сум, як радість, а радість – сум.
Похмурого неба слізне вітання.
Нам розфарбує пензель кохання
Цупке полотно чорно-білих дум.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2024
автор: Ігор Рубцов