Коли сказав мені «перетерпи»,
Хапалась я за пелену тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навколішках до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Дрібне усе не мало жодних значень.
Коли повідав, що любов жива,
Попри усе, що з нею учинили,
Вчепилась я за кинуті слова,
Молила тільки, щоб добавив сили.
Коней сідлала прямо на скаку.
Покірно йшла, схилившись у поклоні,
І вірила, що прийме і таку –
Із протиріч і внутрішньо, і зовні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008473
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2024
автор: Оксана Дністран