Не раз вмирала
Ти й воскресала,
Чи сам Господь то вдихав життя,
Бо ж сила духу
Вже не згасала –
Вела тебе знов у майбуття.
Ти стогін чула
Дерев сибірських,
Ним рятувалась від холодів.
Сини заснули
В багні балтійськім,
У чорні хустки запнула вдів.
Тебе вбивали,
А ти вставала,
Голодна й квола, але жива…
В кайданки волю
Твою вдягали,
Аби забула свої й слова.
Пірнула в рабство
В московскім ханстві,
Норильськ* пізнала і Воркуту.
Назвало хамство
Те рабство «братством»,
Щоб задурманить тебе святу.
О Україно,
Скількох згноїли
Синочків рідних у чужині,
А ти любов’ю
Нових поїла
І вкотре рабству сказала: «Ні!»
13.02.2024
----------------------------------
*– 26 травня 1953 року в Норильському таборі спалахнуло повстання політичних в’язнів – найбільший і наймасовіший бунт в історії ГУЛАГу.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2024
автор: Ганна Верес