Гумор. Коза, мова і баран



Козу  з  забитого  села
В  науку  віддали  до  міста.
Згубила  кізонька    слова  -  
Разочки    мовного  намиста.

Чужою  бекає  коза,
Своєю  зовсім  вже  не  мека,
Бо  їй  сказали,  що  лоза
Смакує  ліпше,  ніж  смерека.

Копитця  лаком  навела,
Очиці  синім,  вії  -  чорним,
Стрибає  кізка  із  села
Перед    баранчиком  моторним.

До  нього  "бе"  вона  та  "бе".
Та  мовив  молодий  сіпака:
"Ти  меншовартісна  коза,
Мені  ти  зовсім  не  до  смаку.

Хоч  і  копита  підвела,
Харчуєшся  уже  лозою,
Для  мене,  супербарана,
Лишишся  назавжди  козою".
 ------------

Хто  мову  забуває  далебі
І,  як  баран,  чужою  мека,
Й  людину  губить  у  собі,
І  не  знаходить  "челАвека"!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008517
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2024
автор: Лариса Журенкова