1.
неужели снова начинаться
неужели снова ходить этой же дорогой
хотя на этот раз
в автомобильные следы посреди леса насыпано немного снега
совсем на донышке
он белеет и создает впечатление
что это свет фар
что кто-то позади едет
2.
безличные конструкции
ходить по пустым конструкциям
где звенит ветер
где каждое отверстие
напоминает что
внутри конструкции было лицо
рассказывает как
его вынесло
но без подробностей
только зачем же нам без подробностей
3.
итак ветер
дожить до такого прогресса
что получить в подарок
звук ветра в старых больших деревьях
звук несогласия между ним и ними
звук возмущения
волнения
бурления
того что возникает
когда пьёшь воображаемый кофе
как сегодня
носить этот звук с собой
4.
мы заваривали воображаемый кофе
и руки дрожали
неугомонно ожидая ответ рассвета
когда ничего нельзя
выйти на ночную улицу нельзя
громко разговаривать нельзя
а так хотелось идти по проспекту что возле флага
так смеяться
как снежинки на освещённом экране
превращаются в иллюминацию
зато писать можно
сколько хочешь
сколько можешь
5.
слушай ты вообще собираешься
дописывать этот роман
о голубином театре?
ага вот закончится война
и возьмусь
что там должно было происходить?
эти голуби
их театр долгие гастроли
потом поездка в Испанию
и там ты влюбляешься
в учительницу французского?
ничего не путаю?
при чем тут я?
роман совсем не обо мне
не помню чтобы я
когда-нибудь влюблялся в учительниц французского
ясно
значит ничего ты
писать не хочешь
безответственный
как и все авторы романов ненаписанных
6.
успокоиться
7.
говорить
не говорить
нет говорить
8.
мусор – это подарки войны
для тех кто хорошо себя вёл
повсюду он лежит на едва успокоенных улицах
посмотри
ногу за ногу закинул
изогнулся
перекрутился
всё ему хорошо
а нам что мы знай себе пугаемся
подпрыгиваем
возле пакетика каждого
9.
пить своё вино пить вино твоё
пить его вино пить её вино
пить вино их
беречь себя для вина
10.
река так быстро несёт свои шутки
наконец-то находишь куда деть руки
ставишь воображаемый кофе на прибрежную лестницу
выпрямляешься
на конструкциях лица сидят и ногами качают
закатное солнце целует
так хорошо
ставить восклицательные знаки
как это только ты умеешь
и шутку из реки вынимать
с серьёзным лицом
будто краба
что поцеловал тебя
одновременно с солнцем
08.03.2023
(Перевод с украинского)
УЯВНА КАВА
1.
невже знов починатися
невже знову ходити тим самим шляхом
хоча цього разу
в автомобільні сліди посеред лісу насипано трохи снігу
зовсім на денце
він біліє і викликає враження
що це світло від фар
що хтось ззаду їде
2.
безособові конструкції
ходити порожніми конструкціями
де дзвенить вітер
де кожен отвір
нагадує як
у конструкції була особа
розповідає як
її винесло
але без подробиць
тільки навіщо ж нам без подробиць
3.
отже вітер
дожити до такого прогресу
щоб отримати в подарунок
звук вітру в старих великих деревах
звук незгоди його і їхньої
звук обурення
збурення
хвилювання
як того що виникає
коли п’єш уявну каву
як і сьогодні
носити цей звук із собою
4.
уявну каву заварювали ми
й руки тремтіли
непосидюче чекаючи на відповіді світанків
коли нічого не можна
вийти на нічну вулицю не можна
гучно розмовляти не можна
а так хотілось іти проспектом отим біля прапора
сміятися як
сніжинки на освітленому екрані
перетворюються на ілюмінацію
зате писати можна
скільки хочеш
скільки можеш
5.
слухай ти взагалі збираєшся
дописувати той роман
про голубиний театр?
ага от війна закінчиться
й візьмуся
як воно там мало у тебе бути?
ці голуби їхній театр довгі гастролі
потім поїздка до Іспанії
й там ти закохуєшся
в учительку французької?
нічого не плутаю?
до чого тут я?
роман не про мене зовсім
не пригадую щоб я
хоч колись закохувався в учительок французької
ясно
значить нічого ти
писати не хочеш
безвідповідальний
як і всі автори романів ненаписаних
6.
заспокоїтись
7.
говорити
не говорити
ні говорити
8.
сміття — подарунки війни
тим хто добре поводились
он воно скрізь лежить на ледь заспокоєних вулицях
подивись
ніжку за ніжку закинуло
вигнулося
перекрутилося
все йому добре
а нам що ми собі знай лякаємося
підстрибуємо
біля пакетика кожного
9.
пити своє вино пити вино твоє
пити його вино пити її вино
пити вино їхнє
берегти себе для вина
10.
річка так швидко несе свої жарти
нарешті знаходиш куди руки діти
ставиш уявну каву на прибережні сходи
випростовуєшся
на конструкціях особи сидять і ногами хитають
призахідне сонце цілує
так добре
ставити знаки оклику
як це тільки ти вмієш
і жарт з річки виймати
з серйозним обличчям
ніби краба
що поцілував тебе
одночасно з сонцем
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008549
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 16.03.2024
автор: Станислав Бельский