Ніч торкала зірками лице
Та повір, що думки не про це,
Бо проникнув у се́рденько біль,
Що вірвався до нас звідусіль.
Так болить, пробиває до сліз,
Де не підеш жахіття там скрізь,
Боронять, любі хлопці, наш край,
Щоб всміхнувся вже мирний розмай.
Як же важко здолати шляхи,
По яких пролітають страхи,
Знову день - стоголоссям кричить:
Як жахіття оце зупинить?
Та збираємо силу в кулак,
Єдність, віра - це правильний знак,
Поєднаємо силу й любов,
Обіймемо Вкраїну крилом!
І засяє, як в мирні часи
Та краса, що плекали завжди́,
Через сум і болючі роки -
Знаю, з гідністю зможем пройти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик