Біліє пі́дняте вітрило
в тумані, в далечі морській.
Що на вітчизні залишило?
За чим пливе у край чужий?
Негода хвилю підіймає,
в щоглі зігну́тій легкий трвск…
Цей човен щастя не шукає
і не від щастя він утік.
Під ним потік блакиттю світлий,
над ним проміння сонце ллє…
А він, буремний, прагне битви,
неначе спокій в битві є!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2024
автор: Анатолій Костенюк