Ой варила зілля
Тобі на весілля
Та сама дівчина
яку ти покинув.
Ой варила кашу -
Примовляла воду,
Додавала в чашу
Шепітки на вроду.
Щоб не міг її забути вже ніколи,
Падав одяг з її тіла та й до долу.
Безсоромний місяць умивав їй личко,
Ой та й зналася на чарах молодичка.
А в твоєї мами
та й були три сина,
В саду біля брами
Росла конюшина.
А дівчина знала,
Замовляла листя,
Щоб ви між собою
Не могли знайтися.
Щоб не оминуло
Тих братів напастя,
Прив’язала дівка
Коси на зап’ястя.
І пробігли сірі вовки поміж вами
Перестали бути братики братами
Закохався кожен в її ясні очі,
Будеш думати про неї, хоч й не хочеш.
А твоя дружина
Перестала спати,
Бо почав ночами
Інше ім’я звати.
Ой не слід бо було
Іншу та й бажати,
Ой не можна хлопці
Відьом ображати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2024
автор: Лада Квіткова