ВЕСНА

                       
Туман.  І  сонце.  І  роса,
на  вітах,  наче    діаманти.
Весни    незаймана    краса…
Узувшись  у  м’які  пуанти,
Весна  ступає    крадькома
лиш  їй  відомими  стежками,
де,    утікаючи,    Зима,
сніги    лишила    рушниками.
Та  ще,  у  лісі  за  селом,
лежить    і    досі    ковдра    біла.
Мабуть,  налякана  теплом,
Зима    її      також    згубила.
Втікала    ручаями    сліз.
Лишатись    їй    було  не  сила.
Біжучи    через    верболіз,
рожеві  «котики»    лишила.
А    на    околиці    Шпиля,
де    ліс,    і    поле,    і    дорога,
парує    звільнена    рілля,
чекаючи    на    хлібороба…

с.Кочубеївка,  Шпиль
березень  2019  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008676
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2024
автор: Сергій Листопад