ГУМОР. ЦУНАМІ

В  Гната  виникла    ідея,
Цілу  ніч  не  дає  спать.
Не  проста    була  ця  тема:
Жінці  правду  всю  сказать?

Подивився  -  міцно  спить,
Щось  придумать  і  збрехать?
Правду  взнає,  то  влетить.
Чомусь  ноги  вже  тремтять.

--Запросила кума  вчора.
Буде  квасить  огірки.
Бо  вона  давно  так  хвора...
Кум  стоїть  під  ворітьми.

Він  нервує,  і  все  курить:
-  Довго  ще  тебе  чекать?
А  як  жінку  він  розбудить,
Що  тоді  мені  сказать?

Повернулась  жінка  на  бік,
Очі  хитрі,  солоденькі:
-Погладь  спинку,  чоловік,
Бачить  ноги  він  пухкенькі.

--Справа,  бачиш,  ще  й  така,
Кум  втопивсь  недавно  в  річці,
Плаче  з  відчаю  кума,
Її  сльози  так  невтішні.

Треба  ж  їй  допомагать,
Ти  поспи  ще  до  обіду...
Чує  знову:  -Довго  ждать?
Гнат  утратив  враз  довіру.

Жінка  всочила  з  розбігу,
--Що  ти  будеш  ще  брехать,
Над  кумою  взяв  опіку?..
В   жінки  руки  вже  сверблять..

В  хаті  вибухнув  цунамі,
Полетіло  все  вверх  дном,
Про  розбірки  в  селі  знали,
Рятували  всім  селом..



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2024
автор: Н-А-Д-І-Я