[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rrqsUX8QKCo[/youtube]
Усе пройде і кудись зникне,
Чи вип"є спрагла все земля?
У небі чайкою кигикне,
Вже не врятує ця весна.
Колись збирали ми уламки,
Хотіли ще посіять в грунт,
Але тоді ми ще не знали:
Що буде все - даремний труд.
Ось поряд паросток пробився,
Хтось посадив, чекали цвіт.
Я пам"ятаю - зажурились,
То був кохання первоцвіт.
Узнав негоди від природи:
Зривав їм вітер пелюстки.
А ми чекали все ж погоди,
Надію в серці, несучи.
Дощі живильні поливали,
ВІтри збивали сніг, не цвіт,
Та на одне ми не зважали:
Кохання знижує політ.
У серці пустка поселилась,
Кохання втратило свій колір.
Можливо, просто запізнилось,
І завдало душі цим болю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2024
автор: Н-А-Д-І-Я