Так якось дивно ти наснилася мені,
Наче зібралися в єдину, всі стежини.
І думки сполохано залебеділи…
Хіба між нами є моя одна провина?
Дороги наші розметало ще тоді,
Як ніжна юність бурним штормом вигравала.
І я відчалив, наче тії кораблі,
Котрі не хочуть знати тихого причалу.
Тепер – цей сон… Через завісу скількох літ?!
Юності так й не сходженими берегами…
Чом пам'ять нас у минуле повертає ?
Чи доля прикололася, жартує з нами ?
Чому душа неначе розпростертий птах ,
Що відірвався від землі в веснянім злеті ?
Цей дивний сон, яскравий незабутній сон
Він, наче пісня, мов відлуння на планеті !
В.Ф. - 10.03. 2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008706
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2024
автор: Веселенька Дачниця