Еринії

Душа  в  Аїда  царстві  за  життя:
Над  нею  насміявся  Купідон,
І  Немезида  зла  без  вороття
Загнала  душу  у  страшний  полон.

Три  дочки  ночі  тішаться  тепер,
Пускають  кігті  у  самії  кості,
І  душу  мо́ю  ніби  лев  роздер...  
Алекто  -  ти  є  дійсно  символ  злості!

Однак  же  без  сестер  тут  не  пройти:
Бо  ж  Тісіфона  радить  усіх  вбити.
Підняли  спів  тенори  і  альти,
Що  чути  навіть  з  вишньої  орбіти.

Але  що  основне  -  Мегеро,  люба!
Від  тебе  заздрощі  і  гнів  так  душу  рвуть,
Що  скоро,  дуже  скоро  вріжу  дуба,
Аби  забути  врешті  всю  цю  лють.

О  три  богині!  Нащо  ви  прийшли́сьте?
Убить  мене?  Та  ж  спосіб  то  тяжкий!
Хоча  я  знаю,  що  ми  відпові́сьте:
Ти  зламаний.  Забутий.  Вже  вмерли́й.

14/03/2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2024
автор: П’еро