Люблю твоє мовчання, ти ніби віддаляєшся,
до мене дослухаєшся здаля й не чуєш голосу.
Здається твої очі в далеке щось вдивляються
й здається поцілунок зімкнув твої вуста.
Усе що є на світі душа моя вмістила
і випливає з цього, що ти в моїй душі.
Метеликом зі снів моїх ти в душу прилетіла
і ти здаєшся схожою зі словом меланхолія.
Люблю твоє мовчання, ти ніби десь далеко.
Ти ніби плачеш жалібно, метелик з колискової.
До мене дослухаєшся здаля, й не чуєш голосу:
шляхом твого мовчання мені прийти дозволь.
Дозволь у твоїй тиші з тобою говорити,
яскравою, як світло, простою, наче перстень.
А ти подібна ночі, і зоряна, й безмовна.
Твоє мовчання - зірка, звичайна і далека.
Люблю твоє мовчання, ти ніби віддаляєшся.
Далека і болюча, неначе ти померла.
В такому разі слова чи посмішки достатньо.
І я зрадію, радий я тому, що все не так.
[b]Pablo Neruda 20 poemas de amor y una canción desesperada. Poema 15[/b]
Me gustas cuando callas porque estás como ausente,
y me oyes desde lejos, y mi voz no te toca.
Parece que los ojos se te hubieran volado
y parece que un beso te cerrara la boca.
Como todas las cosas están llenas de mi alma
emerges de las cosas, llena del alma mía.
Mariposa de sueño, te pareces a mi alma,
y te pareces a la palabra melancolía.
Me gustas cuando callas y estás como distante.
Y estás como quejándote, mariposa en arrullo.
Y me oyes desde lejos, y mi voz no te alcanza:
déjame que me calle con el silencio tuyo.
Déjame que te hable también con tu silencio
claro como una lámpara, simple como un anillo.
Eres como la noche, callada y constelada.
Tu silencio es de estrella, tan lejano y sencillo.
Me gustas cuando callas porque estás como ausente.
Distante y dolorosa como si hubieras muerto.
Una palabra entonces, una sonrisa bastan.
Y estoy alegre, alegre de que no sea cierto
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2024
автор: Зоя Бідило