– На покутті вмостився Дідух
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
та ще немає громовиць,
лише вітри у комин виють,
лякаючи малих дітей,
сніг засипає Коломию,
перед іконами єлей
збадьорює свічі пломінчик
і о́брази живі стають…
Помилуй, Господи, нас грішних
і сил даруй на мирний труд.
То дідова була наука
в якій насіння доброти,
сиділи за столом онуки,
роззявивши свої роти.
19.03.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2024
автор: Микола Соболь