Їй не потрібно жодних доказів,
Їй не говорять про щось імена;
Не треба чуток, пліток чи їх описів,
Вона все розуміє сама.
Вона знає себе і свої прагнення,
Орієнтир у житті ще не зник.
Кожен злочин і кожне досягнення
Вона нотує у записник.
Її очі не затуманюють спогади,
Чесно дивиться на кожну з доріг.
Вона закохує в себе погляди,
Переступаючи дому поріг.
Вона частий гість на побаченнях
У погоду сонячних злив.
Жоден «хтось» серед побачених
Простотою не зачепив.
Її сльози у волоссі безладному
Стають видимі в безмісячні ночі.
Якщо хочеш дізнатися правду,
Просто слухай і дивися їй в очі.
Вона сильна, її дух – міцний сплав,
Це всіляко прагнуть збагнути.
Але так ніхто і не спитав,
Чи вона хоче такою бути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2024
автор: Андрій Лагута