Чекав на сповідь я дощу,
Плекав обійми калинові.
Про це тобі я тут пишу,
Збиваюсь вкотре на пів-слові.
Весни рожевий макіяж,
Із кожнім днем все дешевіє,
Як цей безмовний вечір наш,
Прозрінням спалює надії.
Не в тих світанках я блукав,
Вітри піймати намагався
Серед буденних своїх справ
Кружляв у такт під звуки вальсу.
Бентежить Ніжність споришів,
Шукаю Відданість любистка,
Щоб довіряти Біль Душі
І відчувать стук Серця близько.
Чекав на сповідь, так дощу,
Зрадливій вірив я підвкові.
Про Щастя більше не пишу,
Бо різні з ним Брати по крові!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2024
автор: Олександр Киян