Вічна Пам'ять тобі, Воїн!
Серце вірне, на жаль, застигло...
Розпач!.. адже Сини - строєм
В Небо, в Рай... як птахи у вирій...
І частинки сердець наших
Покидають цей світ з ними...
Вічна Пам'ять тобі, вдячність
За свободу всіх нас, України,
За дітей наших усмішки й радість,
За квітучі поля в вільнім краї...
Але ж... сліз вже нема... Безпорадність...
Бо найкращих Синів вже немає...
Бо ракет все ще зливи... дронів...
Лізе сила-силенна бруду,
На яких вже нестачить патронів,
І яких не назвати й людом...
Бо за Совість, Свободу гинуть,
А кінця цій війні немає...
Вічна Пам'ять тобі, Брате, Сину,
Вічний Спокій та Вічного Раю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008920
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2024
автор: Володимир Науменко