Їде зомбі на трамваї,
На машині і в метро,
Та про те іще не знає,
Що давно уже ніхто.
Зомбі їде на "Уралі",
БТР він осідлав,
А, що то останнє раллі,
Ще про те ніхто не знав.
Зомбі в небі пролітає
І не думає про смерть,
Що його кінець летальний,-
Прямо в пекло шкереберть.
В зомбі є наказ - на захід
Цілити "буран" і "смерч",
Та не знає, - вже є запис
До Кобзона на концерт.
Зомбі вирячився в телік
І радіє, - острів наш
Та не знає, - перемеле
Молох і його на фарш.
Зомбі множаться, як клони,
Зомбі-зет і зомбі-ві,
Зомбі-змій повзе в колоні,
Хоче хліба на крові.
Зомбі-драко лізе в драку,
Пре на нас з усіх сторін.
Будем гнать його під сраку,
Ще про те не знає він.
Від життя він всіх рятує,
Де загрожує життя.
Та не знає, що прямує
"Родіна" у небуття.
І червону кнопку тому,
Як зіницю береже.
Завмирає світ від того, -
Чи нажме, чи не нажме？
Шкуру він Левіафана
Приміряв уже не раз.
Є у зомбі мегаплани -
Світ лякати повсякчас.
І веде кривавий танок
Зомбі стільки вже століть...
Боже, дай хоч наостанок,
Хоч на мить йому прозріть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008939
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2024
автор: Рунельо Вахейко