***
Свою печаль поріж на ручаї -
довкруж весна, то будуть напувати
життям стражденні пагони її,
котрих іще не визріли пилати.
Котрих іще не віддано на суд -
ані небесний, ні людський, тим паче.
Хай вороння злітається зусюд,
найменший котик гордо не заплаче!
Бо в нім - жага, бо в нім - нескори дух
перед війною й ликом озвіріння.
На тлі оцих зневірених розрух -
лишень у цій жазі живе спасіння.
Тож хай усі незлічені жалі
проб'ють на світ іще одне джерельце,
що буде підживляти змаг землі,
весні стражденній напувати серце!
19.03.24 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2024
автор: Леся Геник