Завжди голодні таргани
Забігли в хованку та й і прилипли
Тож, як не смикались вони,
А лютой смерті не уникли…
Так помираючи вони
Вели розмови між собою:
«Жили - ховались, як могли»...
«Чого ми по життю ізгої!?»
«Ця хата, кухня, їжа, ну, хіба не нам належить!?»
«Ми таргани - політика нас не обходить й не бентежить»
«Нас бог зробив такими - значить ми істоти гідні!"
"Так, так... Вода, тепло і їжа нам потрібні»…
«Але іде на нас постійне полювання»…
«За це безжальний світ отримать має покарання!»
«Хто, як не ми, каратимо нахаб заможних мусим!?»
«Тож маєм право їсти все!» «Що не зїмо - гівном затрусим!»
«А, по великому рахунку, ми рятуєм світ!»
«А саме як? Хто в курсі?» «В чом конфлікт?»
«Ти що не наш?» « Ти, довбень, звідки?»
«Нам заздрять, бо ми створення планети свідки»
«Ти що несеш!? Від нас пішло життя і все навколо»
«Ой, як цікаво!» «Звідки знаєш?» « Жив у школі»
«Цей світ належить нам і з нами наш Тарганий Бог!!!»
«Хіба, що ще друзякам сарані і може купкі блох»
«Як далі б не було, а я яєць у попередніх хатах, як змогла відклала»
«Я теж!» « Ой, скільки не роби, а все одно замало!»
«Ти бачила у них на нас отрути скільки!?»
«Ми самі, як отрута, то ж сиди й не скигли!»
«Таке воно життя, навколо їжі повно..."
«А ми прикуті і голодні!!!"
« Прикро - невимовно!!!»
«А може наші, врешті, нас врятують!»
«Братки, допоможіть!»
« Тут дуже смачно всіх годують!»
«О, ще один ло __шок попався!»
«Красава, я хоч трошки посміявся»
«Навіщо так зі мною, ви, уроди!?»
«Не скигли, ти такий як ми!» «Одной породи...»
«Я, ще хвилинку і, мабуть, помру…
Та на останок може щось збагну…»
«А ну, заглохніть, я хочу послухать» «Я не чую!»
«І вправду, дайте тишу». «Не цікаво». «Я нервую!»
«Хто скаже, як так сталось, що попався САМЕ Я!?»…
Таким було останнє слово таргана.
Можливо хтось хотів почути каяття,
Але чи можна це очикувати від сміття!?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2024
автор: Любов Люта