По стеблах тонких розтікалось тепло:
Живильна, і кров, і волога.
Ти те, що не збулось, ти те, що було,
А може ні те й не друге.
Ти вічна надія п’янкої весни,
За нею – жадане літо.
Ти ліс мій, і сад, і в дорогах нічних:
Ти сон мій і крапля світу.
Позву - не прийдеш, ти – морськая глибінь,
Небес невгомінний спомин.
Я вже не дізнаюсь якою була…
А осінь шипшиною коле.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2024
автор: fialka@