Весна мандрує по землиці,
А іншим разом, мов на крилах,
Злетить, а поряд вже синиці,
Почує спів і щебет, милих.
Та враз, підсніжник білолиций,
Від радості закопошився,
Під сонцем мріяв яснолиций,
Із вітром нині подружився.
І мати - й- мачуха пелюстки́,
Ледь-ледь прикрашені росою,
Угору підтягує й листки,
Вітатись, хочуть із весною.
Проміння злата по стежинці,
Вздовж неї, фіалки синенькі,
Немов втішаються ряднинці,
Із срібла, що вкрила легенько.
Та знов вітрець, немов сопілка,
Звучав пісенно, веселився,
Медовий трунок ловить бджілка,
Красою світу захопився.
О перші квіти, тішать душу,
Весна – красна, пора цвітінь,
Все бачить - щастя, сльозу струшу,
Це ж наче ліки від потрясінь.
Серця зболілі за тривоги,
Війна несе журбу, страждання,
А ми ж чекаєм від природи,
Дарунки, спокій, сподівання…
22.03.2024р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2024
автор: Ніна Незламна