Зачинені двері у рай,
Стрибай у пекло скоріше,
Ця яма для кожного з нас,
Змирися убитий позором,
Де вирветься з утроби черв'як,
Там міряють агонію, гнів,
Гнилих облич серед поля,
Ніхто через тіло не пройде,
Малюючи на мертвих губах,
Жахливу, комічну усмішку.
Я тішу себе у канаві,
Хоч тісно мені у пітьмі,
Не дихають груди розбиті,
Ненависть лишила свій слід,
Але між ненавистю й криком,
Я бачу землю просохлу,
І стогін наповнить мій світ,
Солодким, хмільним божевіллям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2024
автор: Ти не осліп