Ані пари із уст, ані слова про древні печалі.
Це уже не про час, що тече, мов вода, мов вода...
...це також не про світ ( кажуть люди - без краю, без краю)
...це, мабуть, про часи, у яких є своя глибина
Не сповідуй мене, не сповідуйся сам, бо невпинно
темні води над нами вирують і нижче колін.
Відпалають сніги, вже ніхто не шукатиме винних.
Світе дикий, ти теж не посмій сповідатись мені
Обернись кораблем, одягни зашкарублі сандалі.
Не співав Соломон і про те промовчав Златоуст,
що нема берегів і немає імен у печалі.
Безборонні слова не посміли зірватись із уст
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2024
автор: гостя